Метою проєктованого центру соціальних іновацій є здійснення місійної діяльності редемптористів, що включає в себе соціальну складову. Зокрема, там передбачається розміщення центру для дітей з розладами аутичного спектру, приміщень психологічної допомоги та психологічного супроводу, підтримки батьків та дітей, а також просторів, що використовуватимуться для зустрічей молодіжних спільнот.
«З одного боку, це вагомий соціальний об’єкт, що несе важливу місію для дітей, молоді та людей різного соціального статусу, з іншого - одна з небагатьох ділянок історичного центру Львова. Власне, з цього і виникла необхідність проведення конкурсу, що початково оголосили у бліц-форматі. Засідання журі цього конкурсу мало відбутися 24 лютого, але війна змусила відкласти розгляд проєктів», - зазначає головний архітектор Львова Антон Коломєйцев.
Організація конкурсу відбувалася спільно із Львівською Провінцією Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (Редемптористи) Української Греко-Католицької Церкви та Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України.
Переможцем конкурсу обрано проєкт авторського колективу: Валентин Шароватов, Ольга Криворучко, Анастасія Нікуліна, Данило Галанджій, Марія Гасюк, Анастасія Гапанович, Юрій Криворучко, м. Львів.
«Особливо хочеться відзначити вдале рішення з відкритістю внутрішніх просторів проєктованої споруди до території монастиря, що об'єднує, надає відчуття відкритості та сучасності церкви. Великий відкритий скляний фасад, що зорієнтований на внутрішній зелений двір утворює чи не найкращі умови приміщень для реабілітації на такий оживленій міській вулиці. Це важливі аспекти матеріального світу, які в змозі впливати на нематеріальний світ», — коментує проєкт член журі конкурсу, архітектор Дмитро Сорокевич.
«Завдяки незвичній конфігурації проєктована будівля наче розчиняється в просторі. З одного боку, вона закриває непривабливий глухий торець існуючого будинку, з іншого - головним фасадом розвертається до монастирського подвір'я. Внутрішній простір проєктованого центру перетікає у сад та двір перед монастирем, завдяки безбар’єрному вирішенню першого поверху та великим заскленим поверхням. Мінімально можлива пляма забудови з консольним вирішенням верхніх поверхів зберегла і навіть дещо розширила монастирський дворик. Вхід від вулиці Франка – цікава спроба поєднання нової і старої будівель», — акцентує керівниця управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко-Швець.
